Ніч така місячна

歌詞

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная! Видно, хоч голки збирай. Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай. Сядемо вкупочцi тут пiд калиною — I над панами я пан! Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею Стелеться полем туман. Гай чарiвний, нiби променем всипаний, Чи загадався, чи спить: Он на стрункiй та високiй осичинi Листя пестливо тремтить. Небо незмiряне, всипане зорями, — Що то за божа краса! Перлами ясними ген пiд тополями Грає краплиста роса. Ти не лякайся, що нiженьки босiї Вмочиш в холодну росу: Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу. Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько, Тепло — нi вiтру, нi хмар... Я пригорну тебе до свого серденька, А воно палке, як жар. Ти не лякайся, що можуть пiдслухати Тиху розмову твою: Нiчка поклала всiх, соном окутала, — Анi шелесне в гаю. Сплять вороги твої, знудженi працею, — Нас не сполоха їх смiх. Чи ж нам, окраденим долею нашею, Й хвиля кохання — за грiх?